Корона слави

Вірш було написано Мун Сон Мьоном у 16-річному віці 

 Коли у людях сумніваюся, мені болить, 

 Засуджувати інших – це нестерпно. 

 Коли у серці ненависть кипить, 

 Який же сенс, тоді на світі жити? 

 

 Коли я вірив, відчував у спині ніж брехні. 

 Коли любив, отримував я зради. 

 Страждання й сум наповнювали дні. 

 Невже я не правий? – Питався я поради. 

 

 Так неправий! 

 Навіть в омані вірити продовж, 

 Навіть у зраді вчися пробачати, 

 І навіть тих, хто ненависті друг, 

 Навчись любити і плекати. 

 

 Ти витри сльози й посміхнися тим, 

 Хто бреше і не кліпне оком, 

 Для кого зрада – це звичайна річ, 

 А каяття є невідомим кроком. 

 

 Господь, який це біль – любов! 

 Ти подивись на мої руки. 

 Долонь мені на груди поклади, 

 То ж серце розривається від муки. 

 

 Якщо гонителів своїх люблю, 

 Отримую я перемоги лаври. 

 Коли і ти крокуєш цим шляхом, 

 Тобі вручу корону слави.