1.4. Денний розклад

Тих, хто особисто супроводжував др. Муна, найбільше вражав його денний розклад. Він спав по 2-3 години на добу. І так було майже все його життя. Його день починався з молитви о 3 годині ранку та закінчувався майже завжди далеко за північ. День за днем, рік за роком він продовжував дотримуватися цього виснажливого розкладу. Ніхто, навіть люди, значно молодші за нього, не могли витримати такого втомливого темпу.

Його щоденне життя було завжди на виду. Разом із пані Мун вони починали ранок о 5 годині з громадської молитви, після якої він як правило звертався протягом двох-трьох годин до своїх соратників та лідерів Руху, які збиралися його послухати. Сніданок проходив разом із лідерами, які давали йому звіт про діяльність по всьому світу. Залишок дня він проводив у зустрічах зі світовими лідерами, відвідував різні проекти та приносив натхнення іншим.

У вечорі стомлені товариші залишали його далеко за північ. Замість того, щоб відразу лягати спати, він часто разом із дружиною залишався в кімнаті і глибоко молився за тих, хто щойно залишив його. Іноді він лягав спати після другої години ночі, іноді не лягав спати взагалі, продовжуючи наставляти членів Руху навіть уночі, або молився всю ніч за вирішення якоїсь серйозної ситуації.

Інша незвичайна річ у житті др. Муна - це молитва. Його слізні молитви були сфокусовані на тому, щоб заспокоїти Бога. Ті, хто спостерігав його життя на власні очі, бачили, що абсолютним центром життя др. Муна були його глибокі та щирі стосунки з Богом. Як його публічні молитви, так і молитви, які було чутно з його кімнати, як рано-вранці, так і вночі, були сповнені сліз.


Доктор і пані Мун моляться

У др. Муна протягом 50 років його громадського життя не було особистого часу, відпусток та вихідних. Усе його життя без залишку було присвячено іншим до такої міри, що його денний розклад здавався нереальним і перевершував можливості людини. Коли його питали, як він може жити таким чином, др. Мун казав, що це завдяки батьківському ставленню до тисяч людей, які помирають щодня, не пізнавши істинної любові й Бога. У своєму житті він найбільше переймався любов'ю і турботою про страждаюче людство та Бога. Саме любов до Бога та інших надавала йому сили продовжувати такий жертовний спосіб життя протягом 70 років відтоді, як у 15-річному віці він рішуче пообіцяв собі й Богу не схибити і побудувати мирний ідеальний світ.