3.1. Звернення до молоді: Поставте перед собою мету та змініть своє життя

Зустрічаючи нову людину, нам завжди цікаво, хто вона і чим займається. Точно такий же інтерес до людей відчуває й Бог. Особливо Його цікавить молодь; як же Він радіє, ближче знайомлячись із юнаками та дівчатами! Чому так відбувається? Справа в тому, що молодість – це найважливіший і найпрекрасніший період у нашому житті. Час, коли людина готується до майбутнього, повинен бути виваженим. Цей процес росту і дорослішання стає для нас фундаментом, що відкриває шлях у нову епоху.

У наш час дуже рідко зустрінеш молодих людей, які б із запалом і пристрастю ставилися до свого життя. Занадто багато хто з них безцільно тиняються, не уявляючи, навіщо вони живуть і що їх чекає попереду. Проте всі найбільші діячі історії з дитинства мали чітко визначену мету. Вони змалку плекали цю мрію у своєму серці і докладали максимум зусиль для її здійснення. І уві сні, і в іграх з друзями – кожен момент своєї юності вони присвячували підготовці до майбутнього, яке чекало їх попереду. А ви так само ставитесь до свого життя?

Усі ми були створені для того, щоб стати великими. Бог послав у світ кожного з нас із певною метою. Створюючи нас, Він вклав усю Свою любов до краплі в кожну людину. Тому всі ми створені для великих звершень. Бог дійсно існує, і тому ми можемо все.

Коли в мені прокинулася любов до Бога, я став зовсім іншим. Я став любити людство більше, ніж самого себе, і зрозумів, що мене набагато сильніше хвилюють проблеми інших людей, ніж проблеми власної сім'ї. Я полюбив усе творіння Бога – і дерева на вершинах гір, і риб у глибинах вод. Мої духовні почуття так загострилися, що я навчився бачити найтоншу ручну роботу Бога у всьому, що мене оточувало.

Разом із тим, як я міняв свою душу, налаштовуючись на Божу любов, я також тренував своє тіло, щоб належним чином виконувати свою місію. Я хотів бути готовим відправитися куди і коли завгодно, варто лише Богу покликати мене. Я став грати у футбол, займатися боксом і деякими традиційними видами корейських бойових мистецтв, а також вонхвадо – ще одним видом бойових мистецтв, розробленим особисто мною. У вонхвадо рухи спортсмена м'які й округлі, майже як у танці. В основі цього виду бойових мистецтв лежить розуміння того, що в коловому русі криється куди більше сили, ніж у русі по прямій.

Навіть зараз я кожен ранок починаю з вправ на розтяжку для м'язів і суглобів, а також із дихальної гімнастики, яку я сам винайшов. Інколи під час тривалих подорожей по світу або турне з виступами у мене не вистачає часу на ранкову зарядку, проте я все одно намагаюся викроїти хвилинку-другу для вправ – хоча б сидячи в туалеті! Я ще не пропустив жодного дня тренувань. Коли я був молодшим, мені вистачало й тридцяти хвилин на день, але тепер, коли постарів, я збільшив час занять до години.

У 2008 році я пережив аварію вертольота. Наш вертоліт раптово оточила щільна пелена дощових хмар, і в ту ж мить ми врізалися в гірський схил. Кабіна перекинулася, і я повис униз головою, пристебнутий до крісла ременем безпеки. Мої руки інстинктивно вхопилися за підлокітники, і якби не регулярні тренування, я, імовірно, зламав би ногу в момент перевороту. Тіло є вмістилищем для зберігання здорового духу, і нам дуже важливо серйозно ставитися до фізичного тренування.


Місце аварії гелікоптера доктора Муна, 2008 рік

Рідко хто з школярів ходить до школи тому, що сильно рветься до навчання. Зазвичай діти йдуть учитися з волі батьків, а не через те, що прокинувся інтерес до знань. Проте з часом школярам починає подобатися навчання, і відтоді вони вчаться самостійно і з бажанням, знаходячи в навчанні те, що для них найцікавіше. Поява особистої зацікавленості в навчанні – це і є ознака дорослішання.

Але батьки не можуть чекати, поки їхнє чадо достатньо подорослішає і саме захоче вчитися. Вони кажуть йому: «Ти повинен учитися! Будь ласка, настройся на навчання» - і змушують його поставитися до навчання серйозніше. Батьки чинять так тому, що знають, як важливо їхній дитині вчитися, щоб підготуватися до майбутнього. Вони переживають, що якщо дитина не займеться навчанням у певному віці, вона не зможе підготуватися до того, що чекає її в житті.

Проте в процесі підготовки до майбутнього є речі куди важливіші, ніж навчання. Перед тим як цілком зануритися в науку, молодим людям необхідно зрозуміти, чому вони хотіли б присвятити своє життя. Вони мають сповнитися рішучості направити свої таланти на допомогу світу, а не на задоволення власних потреб. Занадто багато молодих людей у наш час, як мені здається, вчаться лише для того, щоб просто отримати освіту. Але ж поки у вас у житті не з'явиться конкретна мета, вашому навчанню буде не вистачати пристрасті, яка так потрібна людині для щастя.

Одного разу я розмовляв з одним корейським студентом, який ретельно вивчав англійську мову, і запитав його:

- Навіщо ти так стараєшся і вчиш англійську?

- Щоб поступити до університету, - відповів він.

Ну що за дурість, га? Адже вступ до університету – це ж не мета! Університет призначений для того, щоб студент міг вивчити в ньому конкретні дисципліни на шляху до набагато вищої мети. Сам університет не може бути метою!

Також не можна ставити перед собою мету в розрахунку на те, скільки грошей ви хотіли б заробити. Я ніколи не отримував зарплату, однак мені завжди було що поїсти, і я не помер із голоду. Гроші – це засіб для того, щоб дещо зробити, а не самоціль. Перш ніж заробити їх, складіть план, на що ви хотіли б їх витратити. Гроші, зароблені без конкретної мети, дуже швидко кудись розлетяться.

Вибираючи майбутню професію, не керуйтеся тільки своїми талантами і перевагами. Звичайно, ви можете стати ким завгодно – хоч пожежником, хоч навіть фермером або футболістом; ви самі вирішуєте, який шлях вам обрати. Я маю на увазі трохи інше. Який спосіб життя ви будете вести, ставши футболістом? Як ви будете жити, якщо станете фермером? Яка буде ваша мета в житті?

Поставити перед собою мету – значить надати сенс своєму майбутньому життю. Якщо ви хочете стати фермером, значить, ваша мета – вивчення нових методів ведення сільського господарства та вирощування кращих сортів урожаю, щоб вирішити проблему голоду у світі. Якщо ж ви збираєтеся стати футболістом, значить, вам і тут потрібна масштабна мета – підвищити престиж своєї країни в очах усього світу або організувати футбольні клуби, щоб допомогти дітям із незаможних сімей утілити свої мрії.

Щоб стати футболістом світового класу, потрібно дуже старанно працювати, не шкодуючи себе. Проте якщо у вас немає ясної мети, вам не витримати виснажливих тренувань на шляху до вершини. Тільки маючи перед собою чітку мету, ви знайдете силу пройти весь шлях до кінця і зможете домогтися набагато більшого, ніж оточуючі вас люди.