Recently Updated Pages
Ангели відкривають шлях через темний ліс
Є дві речі, які ми маємо залишити своїм нащадкам у спадщину. Перше — це традиція, друге — це осві...
Сила танцю зворушує світ
Ми не були багатою церквою. Навпаки, ми були бідною церквою, заснованою людьми, котрі не могли до...
Шляхетно зароблене витрачається на шляхетні цілі
Кошти, накопичені завдяки бізнес-діяльності, є священними. Одначе, щоб прибуток був справді свяще...
Шлях, на якому треба бути готовим навіть віддати життя
Щойно звільнившись із в’язниці Содемун, я пішов до буддійського храму Габса на горі Гєроунг у про...
Щира душа понад усе
Через три місяці я повернувся до цього світу, адже мене визнали невинним. Як ніколи раніше, я усв...
Наші рани нас виховують
Я проповідував нову істину, однак люди назвали її єрессю та кидали в мене камінням. Ісуса, який н...
На обпалених гілках ростуть нові бруньки
Поліцейські відвезли мене до дільниці Содемун. Попри несправедливі звинувачення, я не міг сказати...
Виключення студентів і професорів з університетів Йонсе та Іхва
Зіткнувшись з такою кризою, університети Йонсе та Іхва ухвалили безпрецедентне рішення за всю сво...
Церква без деномінації
У корейців є приказка: «Хто зʼїдає багато прокльонів, той довго живе». Якби я жив пропорційно до ...
Божевільний красень, який живе біля колодязя
Лише троє людей слухало мої проповіді, коли ми, побудувавши глиняну хатку, заснували церкву в ...
Ти мій духовний вчитель
Перетнувши річку Імджін, ми продовжили нашу мандрівку через Сеул, Вонджу і Кьонджу до Пусана. Нар...
Війська ООН відчинили тюремні ворота
Корейська війна спалахнула під час мого увʼязнення у Хиннамі. Три дні по її початку південнокорей...
Засніжена в’язниця Хиннам
Найціннішим майном у в’язниці після їди були голка та нитки. Під час каторжних робіт наш одяг зно...
Рисове зернятко більше за увесь світ
Двадцятого травня, три місяці по тому, як мене арештувалиу Пхеньяні, мене перевели до в’язниці Хи...
Наказ, який потрібно виконати
Одразу після визволення в країні запанував невимовний хаос. Навіть багатії не могли придбати найп...
«Будь ласка, не вмирай»
Я продовжував присвячувати себе молитві й інтуїтивно відчув, що настав час одружитися. Оскільки я...
Спокійне море душі
Становище Японії у війні ставало дедалі складнішим. Маючи нагальну потребу поповнити свої військо...
Король страждань, який став другом робітників
Так само, як і в Сеулі, я вирішив побувати в усіх куточках Токіо. Коли мої друзі ходили в такі мі...
Немов гаряча вогняна куля
Після закінчення Кьонсонського інституту в 1941 році я поїхав до Японії, щоб продовжити навчання....
Ключ для розкриття великої таємниці
Так само, як я обійшов усі гірські вершини мого рідного міста, я досліджував кожен куточок Сеула....