Глава 2. Ріка душі наповнена сльозами
Між страхом і натхненням
Коли я трохи підріс, то почав ставити собі запитання: ким я стану, коли виросту? Мені подобалося ...
Чим більше болить серце, тим більше люби
Я був украй розгублений. Я не міг поділитися з батьками своєю величезною таємницею і розповісти ї...
Меч, який не використовується, тупиться
Після закінчення початкової школи я поїхав до Сеула й оселився в районі Хиксокдон, вступивши до К...
Ключ для розкриття великої таємниці
Так само, як я обійшов усі гірські вершини мого рідного міста, я досліджував кожен куточок Сеула....
Немов гаряча вогняна куля
Після закінчення Кьонсонського інституту в 1941 році я поїхав до Японії, щоб продовжити навчання....
Король страждань, який став другом робітників
Так само, як і в Сеулі, я вирішив побувати в усіх куточках Токіо. Коли мої друзі ходили в такі мі...
Спокійне море душі
Становище Японії у війні ставало дедалі складнішим. Маючи нагальну потребу поповнити свої військо...
«Будь ласка, не вмирай»
Я продовжував присвячувати себе молитві й інтуїтивно відчув, що настав час одружитися. Оскільки я...
Наказ, який потрібно виконати
Одразу після визволення в країні запанував невимовний хаос. Навіть багатії не могли придбати найп...
Рисове зернятко більше за увесь світ
Двадцятого травня, три місяці по тому, як мене арештувалиу Пхеньяні, мене перевели до в’язниці Хи...
Засніжена в’язниця Хиннам
Найціннішим майном у в’язниці після їди були голка та нитки. Під час каторжних робіт наш одяг зно...
Війська ООН відчинили тюремні ворота
Корейська війна спалахнула під час мого увʼязнення у Хиннамі. Три дні по її початку південнокорей...