Дай нам сьогодні

Коли учні Ісуса попросили навчити їх молитися, він відповів: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». Дві тисячі років минуло відтоді, як Ісус навчав нас цій молитві. Проте є ще стільки людей, значно більше, ніж ми можемо собі уявити, які не мають хліба щодня.

Африка — колиска людської цивілізації. Однак деякі африканці живуть у таких злиднях, що їхня основна мета полягає в тому, аби отримати достатньо їжі. Ця фундаментальна людська потреба часто не задовольняється, так само обмежено і можливість здобути базову освіту. Багато хто стикається з такою ситуацією. Кожного разу, коли я приїжджаю до Африки, намагаюся розв’язати ці питання, адже сприймаю їх дуже особисто. Коли Комітет Премії миру Санхак 2019 року оголосив тему заходу — «Права людини та розвиток в Африці», я дуже зраділа, бо це було одне із завдань, яке я завжди перед собою ставила.

Акінвумі Айодеджі Адезіна, президент Африканського банку розвитку (AfDB), та Варіс Дірі, активістка за права жінок — наші лауреати 2019 року, котрі є прикладом тих, кого я завжди вважала «праведними людьми дії».
Доктор Адезіна народився в Нігерії в бідній фермерській родині. З юних років він досліджував методи модернізації сільського господарства та плекав мрію зробити Африку країною достатку. Після здобуття ступеня кандидата наук у галузі сільського господарства в Університеті Пердью, що в США, він повернувся до Африки і протягом останніх 30 років працював над сільськогосподарськими інноваціями, допомагаючи мільйонам людей розв’язати проблему голоду.

9 лютого 2019 року: лауреати третьої Премії миру Санхак — Варіс Дірі, засновниця Фонду пустельних квітів, та Акінвумі А. Адезіна, президент Африканського банку розвитку

У лютому 2019 року, під час візиту до Кореї для отримання Премії миру Санхак, доктор Адезіна заявив, що йому ще потрібно багато чого зробити для побудови кращого світу. «Немає нічого важливішого, — сказав він, — ніж усунення голоду і недоїдання. Голод — це акт звинувачення людству. Кожна економіка, яка вимагає зростання без забезпечення людей їжею, є невдалою. Ніхто не повинен голодувати: ні білий, ні чорний, ні рожевий, ні помаранчевий, ні будь-якого іншого кольору, який можна назвати… Ось чому я віддаю всю нагороду Премії миру Санхак у розмірі 500 000 доларів своїй організації — Всесвітньому фондові боротьби з голодом». Мрія доктора Адезіни про мир передбачає пошук реальних засобів його досягнення. Я закликала його ніколи не припиняти свою благородну працю.

Іншим лауреатом Премії миру Санхак за 2019 рік стала пані Варіс Дірі — африканська жінка з неабиякою силою волі, котра здолала, здавалося б, практично нездоланні перешкоди. Пані Дірі народилася в сомалійській сім’ї кочовиків. Тоді як її дитинство проходило в період громадянської війни, голоду і гноблення, вона не переставала мріяти, кинувши врешті виклик собі та обставинам — їй вдалося стати відомою супермоделлю.

1997 року Варіс Дірі розповіла про калічення жіночих геніталій, яке їй свого часу довелося пережити, й відтоді її життя змінилося. Від імені мільйонів африканських жінок вона взялася за справу припинення такої практики. Організація Об’єднаних Націй призначила Варіс Дірі спеціальним послом з питань ліквідації каліцтва жіночих статевих органів. Вона підтримує Протокол Мапуту, що забороняє скалічення жіночих статевих органів. Його ратифікували п’ятнадцять африканських країн. Крім того, 2012 року ця жінка відіграла значну роль у прийнятті резолюції ООН, що забороняє калічення жіночих геніталій і яка отримала одностайне схвалення Генеральної Асамблеї. На цьому пані Дірі не зупинилася. Вона заснувала Фонд пустельних квітів, який мобілізує лікарів із Франції, Німеччини, Швеції та Нідерландів для лікування постраждалих від скалічення жіночих статевих органів. У кількох регіонах Африки Варіс Дірі керує навчальними закладами, які допомагають жінкам досягти успіху.

Скалічення жіночих статевих органів не є ні релігійною, ні етнічною традицією; це не що інше, як жорстоке поводження з дівчатами. Таке зловживання видаленням частини зовнішніх статевих органів молодих дівчат є не тільки засобом гноблення жінок, а й загрожує їхньому життю. Варіс Дірі присвятила своє життя викоріненню цього мерзенного звичаю, і міжнародні організації відгукнулися на її зусилля. Можна лише здогадуватися, яким важким був її шлях.

Варіс Дірі прагнула допомогти африканським жінкам стати сильнішими. Адже в Африці жінки, намагаючись захистити свої сім’ї, перебувають на передовій у боротьбі за життя. Вони також відіграють центральну роль в економіках своїх країн. Тож ми повинні глибоко усвідомити, що таке насилля над молодими дівчатами завдає їм фізичної шкоди та часто калічить їх емоційно.

Африканські народи надзвичайно добродушні. Вони люблять свої сім’ї, поважають сусідів і живуть у гармонії з природою. Попри це, як і скрізь у світі, західна модернізація принесла Африці змішані блага. Її розвиток відбувається ціною знищення сімейних та родових традицій. Я вірю, що любов Небесного Батька зміцнить корінні африканські цінності, що підтримують взаємозалежність та взаємне процвітання, і витре сльози з обличчя Африки.

Премія миру Санхак зображує прекрасну картину нового століття, вшановуючи найкращих представників серед чоловіків і жінок. Вона об’єднує всіх людей в єдину сім’ю людства. Ця премія — сходинка в краще майбутнє. Вона є другом для праведних людей, які щиро присвячують свою душу служінню іншим. Це висаджування насіння миру, з якого виростуть прекрасні дерева життя та знань, що дадуть поживні плоди в нашому домі, який ми називаємо Землею.

У цьому розділі я окреслила вам, читачі, масштаби свого життя: від боротьби моєї бабусі за свободу серед колонізованого народу до останніх днів славетного життя мого чоловіка, якого послав Бог; своїх років жалоби і нових світових горизонтів, які ми з ним відкриваємо сьогодні. Тепер я запрошую вас пройти крізь ці події в момент їхнього розгортання: вдихнути разом зі мною те повітря, посмакувати гірке й солодке, віднайти голки в копицях сіна і спільно в кожній миті помічати руку нашого Небесного Батька.